"Льовушка"

Фрагмент з вистави "Льовушка"
Фото Вячеслава Пащука

З початком весни в репертуарі Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру з’явилася зворушлива вистава «Льовушка» режисером-постановником якої став заслужений артист України Ігор Славінський.

В основі вистави –  оповідання драматурга, письменника, заслуженого діяча мистецтв України Анатолія Крима «Льовушка» із циклу оповідань  «Єврейське щастя».

У виставі взяли участь: заслужені артисти України Галина Скриннік та Володимир Щвець, Валентина Саврасова, Іван Безсмолий, Микола Гусейнов, Володимир Биковський.

«Льовушка» йде на експериментальній сцені театру і має багато особливостей.

Наприклад, варто обмовитися, що режисер зберіг «усе до останньої літери авторського тексту». І як своєрідний режисерський хід – вистава поставлена в формі оповідання. 

Тут не має окремих персонажів, актори виступають оповідачами.

Історія  про маленького хлопчика Льовушку, який виховувався в єврейсько-християнській родині. У виставі зачіпаються й ідеологічні теми, але вони не є першорядними. Найголовнішою темою «Льовушки» є тема любові до ближнього. 

Фото Вячеслава Пащука

Усі ми родом з дитинства… І воно залишиться з нами, навіть якщо подорослішали, попрощалися і, здавалося, забули назавжди… Історія, розказана в добрій та зворушливій виставі «Льовушка», – це повернення додому, у дитинство, де тепло і затишно, де ще живі улюблені бабусі, де все ще попереду. Ця історія розказана з посмішкою, зі світлою сльозою ностальгії, з вірою в гарне майбутнє.

Ігор Славінський невипадково обрав оповідання Анатолія Крима. Його твори  актуальні на сьогодення, у них закодовані духовні цінності та мораль, людяність та відвертість. Саме цього часом не вистачає глядачеві, який звик до «епатажної літератури» та перенаситився кінематографом.

Вперше «Льовушку» побачила генеральний директор, художній керівник  донецької муздрами Наталія Волкова в Київському театрі на Подолі.

– Наталія Марківна запропонувала перенести цю виставу на донецьку сцену, – розповідає режисер-постановник Ігор Славінський. – У найкоротший строк ми це зробили. Робота над виставою тривала протягом місяця. Акторів теж запропонувала художній керівник. Я був вражений професіоналізмом та акторською майстерністю артистів театру. Ми працювали в гарній творчій атмосфері.  Впевнений, що це не остання наша спільна робота.

– Уже давно на художній раді ми обговорювали питання щодо появи подібної вистави в нашому театрі, – розповідає Наталія Волкова. –  І коли я побачила «Льовушку» Ігоря Славінського, вирішила не гаяти часу і показати  її донецьким глядачам, які  скучили за душевними виставами. Мене вона вразила з перших хвилин перегляду. Сподіваюся, що глядачів вистава теж захопить.

Зазначимо, сам автор п’єси Анатолій Крим довіряє ставити постановки за своїми творами тільки режисеру Славінському (для режисера це вже друга вистава – прим. авт.), оскільки він не тільки не порушує авторської концепції, а й передає сенс  через особливі режисерські прийоми, притаманні справжньому креативщику.

– Я вважаю, режисер впорався зі своїм завданням стовідсотково, – зазначив автор. – Йому вдалося подолати бар’єр між глядачем та акторами, створивши атмосферу довіри та близькості.

Так чому ж історія про Льовушку буде актуальною для перегляду сучасному молодому глядачеві?

 Незалежно від поколінь ми всі родом із дитинства. Коли людина має своє коріння і від коренів знаходить сенс свого існування – це прекрасно. Для будь-якого покоління, у будь-якому віці  для кожного з нас ця тема залишиться  живою.

І не важливо, звідки твої корені, якого ти роду чи національності. Як сказав Анатолій Крим: «Після смерті людини національності немає…»

Найголовніше – назавжди залишитись Людиною з великої літери, зберегти родинне вогнище та духовні цінності. Саме цьому  ми вчимось у нашого героя…

©