«Тьотя Мотя прієхала»

Герої вистави Тьотя Мотя та Дядько Тарас
Фото В'ячеслава Пащука

Донецький національний академічний український музично-драматичний театр порадував глядачів новою прем’єрою «Тьотя Мотя прієхала», поставленою  за драматичним твором Миколи Куліша «Мина Мазайло».

Режисер-постановник вистави – Ігор Матіїв.

На сьогоднішній день можна відверто сказати, що постановка такої вистави є дуже актуальною, оскільки в п’єсі показаний конфлікт двох процесів –  русифікації та українізації.  Проблема двомовності завжди стояла і стоїть на шляху незалежної України.

 Ігор Матіїв вибрав цю п'єсу не випадково: заборонений в радянський час Микола Куліш, як і багато інших діячів культури, був розстріляний за бажання відродити українську культуру і мову.

Лицемірство московської політики «українізації» України Куліш показував крізь призму дійових персонажів своєї п'єси «Мина Мазайло».

Малорос-кар'єрист Мазайло казав: «Серцем передчуваю, що українізація – це спосіб робити з мене провінціяла, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади». Дядько Тарас: «Їхня українізація – це спосіб виявити усіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було... Попереджаю!». Мокій (син Мазайла, гордий із свого українського прізвища і патріот українізованої УРСР): «Провокація. Хто стане нищити двадцять мільйонів одних лише селян українців, хто?». Тьотя Мотя із Курська: «Та в «Днях Турбіних» (антиукраїнська п'єса Булгакова, що йшла тоді в МХАТ  у Москві) Альоша, ти знаєш, як про українізацію сказав: все це туман, чорний туман, каже, і все минеться. І я вірю, що все оце минеться. Зостанеться єдина, неподільна...» Мокій: «Що-о?» Тьотя Мотя: «СРСР»...»

У п’єсі «Тьотя Мотя прієхала»  режисер торкнувся найболючішого.

 – У виставі постає конфлікт ідей, кругозору персонажів. Відтворення часів молодої Радянської  республіки дуже схоже на сучасну молоду українську державу, – розповідає Ігор Матіїв.

«Тьотя Мотя прієхала» –  політична комедія  «дискусійного» жанру.

Головні персонажі вистави показані  в дусі сучасності дуже реалістично. Мазайло (заслужений артист України Володимир Щвець), Рина (Оксана Плюха), Мокій (Максим Жданович), Уля (Зоряна Дибовська), Тьотя Мотя (народна артистка України Олена Хохлаткіна), Дядько Тарас (заслужений артист України В’ячеслав Хохлов) та інші.

Героїня Зоряни Дибовської Уля (праворуч)
Фото В'ячеслава Пащука

Особливо відзначу Максима Ждановича, який своєю акторською грою захопив глядачів, заставив знову замислитися над ідеалами суспільства. Акторка Зоряна Дибовська  вразила своєю натхненною грою  та  тонкою душевною організацією. Уля в її виконанні вийшла дуже чутливою, ніжною та по-українськи справжньою.

 Діалоги, репліки, що звучать у виставі,  діють (як каже одна Кулішева ремарка в п'єсі), «мов шаблі».

 Багатство специфікованої за персонажами мови надзвичайне. Персонажі схоплені в таких найсуттєвіших і оголених їх рисах, що цілий ряд типів залишився в пам'яті глядачів, немов маски старого вертепного українського театру.

Вистава «Тьотя Мотя прієхала» розрахована на інтелектуального глядача.

Глядач обов’язково наприкінці розмірковуватиме над трагічною долею персонажів, над  ідеологією, правом вибору та замислиться над майбутнім нашої держави, яка «хворіє» мовною проблемою.  А ми знаємо, що доки не буде єдності в державі, ліки від «мовної хвороби» відшукати неможливо.

©