Вистава представлена в рамках пілотного проекту «Молодь
для молоді».
У вагоні метро зустрічаються шість пар: молода родина з дитиною
(Марина Степанова і Сергій Буц); закохана пара (Олена Лєсогорова і Іван
Бессмолий); учитель історії з дружиною (Яна Зубарєва і Олександр Юрков);
подружжя похилого віку (Сергій Кіхтенко і Влада Якубовська); двоє солдатів (Дмитро
Нартов і Євген Гнатчук); Маккен (Олександр Філатов) та Отіс (Владислав
Скульский). Крім них, у вагоні є ще один пасажир – усіма забутий і нікому
непотрібний п’яниця (у ролі Андрій Болдарев).
Кожного з наших героїв турбують власні проблеми та родинні
суперечки, аж доки на одній із станцій у вагон не заходять хулігани – Джо
Ферроне (Роман Горових) та Арті Коннорс (Петро Голубченко), які створюють
справжній безлад та протягом години тероризують пасажирів. І ніхто із наших
героїв не здатен протистояти цьому терору, бо почуття страху за власне життя
паралізувало їх. Нікому і на думку не спало зупинити «молодиків» тоді, коли
тільки все розпочинається.
 |
| Сцена з вистави Фото В'ячеслава ПАЩУКА |
Джо та Арті знущаються над пасажирами, психологічно вивертаючи
їх життя на виворіт.
– Ідея вистави
виникла тоді, коли я шукала постановку для молоді нашого театру, –
розповідає генеральний директор театру, заслужена діячка мистецтв України
Наталя Волкова. – Мені хотілося, щоб у виставі були задіяні молоді виконавці –
ті актори, які не завжди можуть себе проявити на Великій сцені. У виставі
«Обережно: двері зачиняються» грає багато
артистів-вокалістів, і кожний з них гідно впорався зі своєю роллю. Маючи Малу сцену, для нас найважливішим
завданням було створити таку атмосферу, де б зміг відбутися діалог з молодим
глядачем. Хотілося б, щоб молодь тягнулася за емоціями, відчуттями і щоб це
стало поштовхом для прийняття якихось найважливіших рішень в житті і розуміння життєвих позицій.
Глядачі знаходяться зовсім поряд з тим, що відбувається у
вагоні метро і становляться свідками жахливих подій. Це, звичайно, напружує і хочеться виплеснути
з себе всі емоції, але щось нас стримує так само, як і наших пасажирів. Що нами
керує в таких екстремальних випадках, чому ми мовчимо, коли потрібно швидко
діяти?
Не замислювались над цим? А варто, тому, що у такій
ситуації може опинитись кожний із нас. Як правило, ми всі осторонь чужих
проблем, аж доки самих це не стосується.
– У мене не було наміру навчити глядачів чомусь… Головне
завдання полягало в тому, щоб відбувся
діалог – діалог всередині та діалог із глядачем. У цьому напрямку ми і
працювали, – розповідає режисер-постановник.
Вистава Вадима Пінського здатна у свідомості створити
справжню революцію, це дуже сильна і емоційна постановка. Вона обов’язково не залишить молодь байдужою, змусить задуматися,
що відбувається в суспільстві, яку роль кожен із нас відіграє в ньому і чи варто жертвувати найдорожчим заради
порятунку інших.
Незважаючи на те, що сам сценарій Ніколаса Е. Баера був написаний ще в 60-ті роки минулого
століття, актуальність цього твору ще переживе не одне покоління, а може і
більше, поки живуть люди.
©
Комментариев нет:
Отправить комментарий